Сьогодні рівно півтора року, як життя обнулилось. Новий дім, нова мова, нова культура. Лише традиції свої, лише сім’я рідна, лиш спогади.
Що я можу сказати?
Зрозуміти і пробачити.
Нещодавно мама мене запитала, чи звикаю я до місцевих правил та розпорядку життя. Звикаю. Звикаю планувати свій час та дії відносно місцевих устоїв. Звикаю щоразу заглядати до планера, як беру новий термін, чи домовляюсь про зустріч. Навіть до записів на прийом до лікаря наперед за рік і то звикаю. Звикаю, загалом, до життя.
Вже не бігаю в магазинах від полиць до полиць в пошуках гречки чи желатину. І взагалі по магазинах. Більш менш все зрозуміло.
Правда, з системою освіти все ще не можу порозумітися 
але і це прийде згодом.
Посміхаємось і махаємо.
Півтора року. А їхали на кілька місяців…
© 2023 — 2024, Iryna Seliutina. Все права защищены. При использовании материалов указание авторства ОБЯЗАТЕЛЬНО
