Мемуары эмигранта,  Хроники войны

Разом нас багато

Ви пам‘ятаєте Помаранчеву Революцію 2004 року? Ви пам‘ятаєте гасла, з якими люди стояли на Майдані? 

«Разом нас багато, нас не подолати!»

А ви пам’ятаєте бігборди передвиборчої компанії януковича на тих виборах? Якщо ні, то я вам нагадаю. Там був надпис «Так! виглядає Їх Україна» та зображена країна, яка поділена на 3 сорти. Третій сорт, до речі, майже співпадає з теперішнім планом мінімум загарбницької війни. І так вийшло, що населення там переважно російськомовне. Тобто, ДІЛИТИ Україну — це нарратив путіна та його прибічників, щоб досягти своєї мети. А наша сила в ЄДНОСТІ. 

А що відбувається зараз? Заходиш у коментарі, а там обов’язково знайдеться розумник, який доскіпається до допису: «Чому мовою окупанта?» і хтось обов’язково доб‘є «Підтримуєш агресію?». Насправді, у переважній більшості випадків це означає лише те, що людині зручно висловлювати думки тією мовою і все. Оскільки в ст 10 Конституції України закріплено, що державною мовою є українська, але й іншим мовам, в тому числі і російській, гарантується вільне використання. Звісно, це не стосується державних установ, офіційної документації, наданні послуг тощо, де спілкування українською вже визначено обов’язком. Тож, якщо особисто ви обрали спілкуватися в побуті та в соціальних мережах державною мовою, то є ваша особиста справа та вільний вибір. 

Щодо агресії, то на внутрішній арені країни її продовжують роздмухувати саме такі недолугі коментатори, смикаючи за закинуті ще в далекому 2004 році гачки про мовну дискримінацію та підтверджуючи нарратив про ставленя українців з західних регіонів до російськомовних, як до низькосортних. І роблять вони це чи за браком розуму, чи усвідомлено, насаджуючи оточуючим свій «мір», та підштовхуючи їх таким чином в протилежний бік. 

Чи вони справді думають, що якби країна була повністю україномовною, то не знайшлося б приводів направляти сюди «асвабадітєлєй»? То вони трохи відстали від нових методичок, в яких йдеться про «спєцапєрацию» задля перешкоди вступу України до ЄС та НАТО, що закріплено також в Конституції (закон від 21.02.2019 — зверніть увагу на дату). Чи це також заради захисту східної України, яка туди не дуже хотіла? Справді? А як же тоді бути з російськомовним Харковом, що майже півроку стримує ту орду? А Миколаїв? І саме тому загарбники рівняють зараз східні та піденні міста і селища і відмовляються їх відновлювати (Попасна)?

Нещодавно взагалі мені трапився чудовий показовий коментар: «Чому тебе мама не навчила української мови?». А чому деякі українці не навчені людяності? І це, зауважте, я ще не торкаюся теми порохоботів та зебілів, які досі чубляться за питання, яке прізвище має носити «жопа президента» в країні, де йде війна. Будуть вибори, переоберете. В нас, дякуючи мужнім українцям, існує виборче право. Чи ви ж бо також вважаєте, що хтось з них міг зарадити війні? Хоча так, міг. Якби поступився принципами, землями та людьми. А чи дав би йому це зробити народ? Згадаймо знову януковича. 

Разом нас багато, нас не подолати! Йдемо до Перемоги!

© 2022, Iryna Selyutina. Все права защищены. При использовании материалов указание авторства ОБЯЗАТЕЛЬНО

💫 ЗНАЮ как рождаются чудеса 👑 СМЕЮ быть счастливой ⚜️ как ХОЧУ творю свою волю ✨ не МОЛЧУ и наполняю смыслом

0 0 голоса
Рейтинг статьи
Подписаться
Уведомить о
guest

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.

0 комментариев
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
0
Оставьте комментарий! Напишите, что думаете по поводу статьи.x
()
x