Природо, ти нічого не наплутала з часом?
Почнеш, буває, за звичкою (бо ж троє маю):
«Іди, іди, дощику.
Зварю тобі борщику»
А сама думаєш: «чорти б його вже побрали. Хто б там того небесного крана нарешті перекрив».
Але ж як квітне. І гарно. І на душі сонячно.
