Мемуары эмигранта

Переезд и интеграция в культуру и жизнь чужой страны

  • Мемуары эмигранта,  Хроники войны

    Разом нас багато

    Ви пам‘ятаєте Помаранчеву Революцію 2004 року? Ви пам‘ятаєте гасла, з якими люди стояли на Майдані?  «Разом нас багато, нас не подолати!» А ви пам’ятаєте бігборди передвиборчої компанії януковича на тих виборах? Якщо ні, то я вам нагадаю. Там був надпис «Так! виглядає Їх Україна» та зображена країна, яка поділена на 3 сорти. Третій сорт, до речі, майже співпадає з теперішнім планом мінімум загарбницької війни. І так вийшло, що населення там переважно російськомовне. Тобто, ДІЛИТИ Україну — це нарратив путіна та його прибічників, щоб досягти своєї мети. А наша сила в ЄДНОСТІ.  А що відбувається зараз? Заходиш у коментарі, а там обов’язково знайдеться розумник, який доскіпається до допису: «Чому мовою окупанта?»…

  • Мемуары эмигранта,  Хроники войны

    Болит Украина

    Сегодня мне ночью снилась война и бомбежки. Неприятное ощущение даже во сне, скажу я вам. Само собой, это не идет ни в какое сравнение с теми переживаниями опасности и животного страха, от которых перехватывает дух и которые вызывают взрывы ракет в реальности. Но утром я проснулась совершенно разбитой и рука сразу же потянулась к телефону читать новости. Предпосылка к этому состоянию понятна: вчерашний Крым и неадекватность рашистов. Помнится, на крейсере мцква тоже неудачно покурили возле боеприпасов и сразу же безвести пропали срочники, а потом были массированные обстрелы Украины. Так и тут, «нарушение техники безопасности», а пятикилометровую зону зачем-то оцепили и мальчика (?) с осколочном ранением из военного аэродрома повезли в…

  • Мемуары эмигранта

    Привіт, папа

    Дякую, що навідав мене сьогодні. Хоч у ві сні. Дякую, що хоч таким чином нагадуєш, що ти завжди поряд. Тепер для нас не існує відстані і кордонів. А я таки зараз за кордоном у прямому сенсі. Вивезла дітей подалі від війни. Так, ти був правий: повномаштабна війна таки розпочалася. росія вирішила загарбати Україну. І ще в одному ти виявився правим: путін дійсно справжнісіньке х@йло. Але ми всі віримо у Перемогу над рашизмом. Це новий термін сьогодення. Він означає фашизм, що захлеснув росію. Ти б бачив які дива творять наші солдати, захищаючи свою Батьківщину. Вони — справжнісінькі Герої. Ти б бачив які звірства творять расіянє. Вони — нелюди. Не всі, але…

  • Мемуары эмигранта

    Я би хотіла…

    Я хотіла побажати всім доброго ранку, але добралася до телефону в обід. Та все це дрібниці. Я мрію і бажаю всім, щоб в моїй рідній Україні (та в цілому світі загалом), день починався з сонячних промінів, посмішок і запашної кави, а не з сигналів повітряної тривоги, бомбосховищ і серфінгу новин, куди прилетіла чергова ракета держави-терориста.Щоб батьки проводжали дітей у щасливе майбутнє, а не в останню путь.Щоб діти навідували своїх батьків на родинних посиденьках, а не на кладовищах.Щоб жінки зустрічали своїх захисників щовечора з роботи, а не в останнє з бойових дій.Щоб над головами мирне небо і впевненність в затрашньому дні. Мрійливі плани на майбутнє і щасливе сьогодення.Це все обов‘язково буде.…

  • Мемуары эмигранта

    Не море

    Хочешь рассмешить Бога? Расскажи ему о своих планах. В мои планы входило вчера отдыхать в Одессе и купаться в море. По факту получилось очень даже не плохо, но не море, которое в этом году меня только греет, но не светит. Во всяком случае, не Черное. Пришло время охренительных историй, а также жить здесь и сейчас 🤷‍♀️ Потому что планировать что-то на более длительный срок, чем неделя, сегодня кажется бесполезным занятием. Но это абсолютно не мешает понимать чего хочется от жизни и пусть пока лежать в нужном направлении 🫶

  • Мемуары эмигранта

    Иногда утро наступает в обед и начинается не с кофе

    Этот пост я вывесила с утра не с целью показать всем какой у меня стол, стул и прочие элементы внутреннего интерьера. Я его вывесила для себя, чтобы понять свои ощущения. Прожив с этим день, пишу только вечером. А дело вот в чем. Периодически у меня возникает чувство вины, связанное с тем, что у меня дома война. Люди сидят под обстрелами и ночью бегут в бомбоубежища. Люди, рискуя жизнью, добывают питьевую воду. Люди делят буханку хлеба на порции или человеко/дни. А я вот, выехала и теперь сплю в постели, питаюсь нормально, а воду можно пить прямо из крана. И, вроде бы, я не виновата в войне, но от стойких ощущений через…

  • Мемуары эмигранта

    Переезд

    На днях у нас снова случился небольшой переезд. Микроскопический можно сказать, по сравнению с предыдущими. Из комнаты в комнату в пределах одной квартиры. Но мебель переставляли. А главное, носили вещи.Этого оказалось достаточно, чтобы мопсы начали таскаться за мной по пятам на расстоянии взгляда и пятую ночь спали рядом с кроватью. То есть, это выглядит приблизительно так: я ночью встаю и тут же наступаю на одного мопса. Второй в это время храпит на дорожной сумке. Не на подстилке. Не под боком у старшего сына. На сумке. Убрала сумку — переехали на голый пол, но рядом с кроватью.Мопсы помнят. Как мы выезжали из дома почти два месяца назад. Как они сидели в…